Статті

Походження собаки

А що як не людина привчила собаку, а навпаки? Неможливо? Напроти! Найсучасніша теорія якраз звучить так: пращури собак були мисливцями, але з появою селищ людей частина з них зрозуміла, що близько з людьми є чим поживитися з меншою затратою енергії (у природі, особливо первісній, все іде по шляху найменшого супротиву) і ті, хто був більш довірливий залишилися та почали розмножуватися, ставати менш лякливими і більш ласкавими. Скоріш за все людина теж втручалася у розвиток цієї гілки псових: проганяли та вбивали тварин, які були агресивні по відношенню до людей та тих, хто полював на худобу та птицю.

Таку теорію підтверджує дослід Дмитра Біляєва. Дослід почався у 1959 року і продовжувався більш ніж 50 років. Вчений відбирав довірливих та ласкавих лисиць, розмножував їх та знову відбирав добряків. За 50 років тварини змінили свою поведінку та навіть зовнішній вигляд. Вони набули грайливості, різних окрасів, у лисиць з’явився лай.

Людина та собака вплинули один на одного. Зараз собаки дуже орієнтовані на нас і наші емоції.

Проводилися безліч експериментів, щоб довести що ці тварини більш розумні ніж інші. Наприклад був поставлений експеримент з вовками де вирішили що вовки не такі розумні ніж собаки. Звісно згодом цей експеримент був переглянутий і науковці зрозуміли, що це все тільки через орієнтованість на людину. Вовки краще справлялися з самостійними завданнями, з завданнями групами та тими, які направлені на виживання. З частиною з них домашні собаки не справилися, але ті завдання, що включали людину (виконування команд, розпізнавання емоцій, пошук схованих іграшок та інше) були виконані на «Ура».

Є прекрасний термін «умвельт». Якщо коротко це стиль поведінки тварини та людей в залежності від досвіду. Тобто тварина обирає з усього світу тільки ті сигнали, що допоможе їй вижити. Звісно у лева та у вівці буде різний досвід. Так само у собаки та вовка.

Інший цікавий дослід був із зчитуванням емоцій людей. До господаря підходив незнайомець і пес вів себе так, які показував господар. Якщо він був радий новій людині, собака зустрічав радісно і спокійно, а якщо не дуже, або навіть лякався та злився то пес показував охоронну поведінку, настороженість та агресію.

Крім поведінки у собаки змінився зовнішній вигляд, з’явилися різноманітні породи, вкоротився череп та зуби і навіть репродуктивна система.

Собаки живуть біля людей близько 40 тисяч років. Тільки уявіть, скільки змін відбулося у пращурів собак за такий великий проміжок часу! Тож давайте відноситися більш поважно до наших пухнастих друзів і допомагати їм жити краще, бо вони залежать від нас.