Прості поради та рекомендації

Формула правильної підмножини Наприклад: кількість правильних підмножин A = {1, 2, 3} дорівнює, 2³ – 1 = 7. Кількість власних підмножин A = {a, b} дорівнює 2² – 1 = 3. Кількість власних підмножин порожній набір

Φ = { } дорівнює 2⁰ – 1 = 0.

Набір 1, 2, 3 має 8 підмножин. Першою підмножиною буде нульова або порожня підмножина, яка не містить жодного з чисел: ( ) Нульова множина є підмножиною кожної множини. Інші підмножини включатимуть деякі числа в наборі, але не всі: (1), (2), (3), (1,2), (1,3), (2,3).

ϕ, {1}, {2}, {3}, {1,2}, {2,3}, {1,3} і {1,2,3}

Якщо множина містить «n» елементів, то кількість підмножин даної множини дорівнює 2n, а кількість належних підмножин даної підмножини визначається як 2n-1. Розглянемо приклад: якщо множина A містить елементи A = {a, b}, то правильною підмножиною даної підмножини є { }, {a} і {b}. Тут кількість елементів у наборі дорівнює 2.

Неправильна підмножина – кожна множина має одну неправильну підмножину, саму множину. Для підмножини {1, 2, 3}, це лише неправильна підмножина {1, 2, 3}. {a, b} — єдина неправильна підмножина {a, b}. Якщо A є невласною підмножиною B, то A ⊆ B і містить усі елементи множини A, отже, завжди дорівнює множині A.

У математиці множина A є підмножиною множини B якщо всі елементи A також є елементами B; Тоді B є надмножиною A. Можливо, що A і B будуть рівними; якщо вони нерівні, то A є правильною підмножиною B. Відношення однієї множини, яка є підмножиною іншої, називається включенням (або іноді обмеженням).