Що таке теорія ізоляції?
Це характеризується як психічний процес, що включає створення розриву між неприємним або загрозливим усвідомленням та іншими думками та почуттями. Зводячи до мінімуму асоціативні зв’язки з іншими думками, загрозливе усвідомлення запам’ятовується рідше та з меншою ймовірністю вплине на самооцінку чи уявлення про себе.
Ефект ізоляції є добре відомим феноменом пам’яті, відкриття якого часто приписують фон Ресторфу (1933). Якщо всі елементи списку, окрім одного, подібні за деяким виміром, пам’ять для іншого елемента буде розширена.
Соціальну ізоляцію можна структурно визначити як відсутність соціальних взаємодій, контактів і стосунків із родиною та друзями, із сусідами на індивідуальному рівні та з «суспільством у цілому» на більш широкому рівні.
За допомогою цього аналізу концепції ізоляція була теоретично визначена як стан, при якому людина відчуває зниження рівня нормального сенсорного та соціального впливу з можливими мимовільними обмеженнями фізичного простору або руху.
Приклади ізоляції включають депресія, відсутність близьких друзів, розлука з родиною та самотність.