Яка різниця між називним і знахідним у польській мові?
По-друге, польською підмет речення стоїть у називному відмінку, а прямий додаток — у знахідному. Тому, оскільки він позначений формою знахідного відмінка, прямий додаток, коли він є темою речення, може передувати підмету речення і все одно розумітися як прямий додаток.
Чим відрізняється називний відмінок від знахідного? Називний відмінок використовується для позначення того, хто/що виконує дію, тоді як знахідний відмінок використовується для позначення того, з ким/що виконується дія. У цьому реченні «Die Frau» виконує дію, тому вона стоїть у називному відмінку.
Знахідний відмінок (Biernik) — четвертий відмінок у польській мові. Як правило, використовується для прямого об’єкта, на який діє суб’єкт.
Є сім випадків: називний (mianownik), рід (dopełniacz), давальний (celownik), знахідний (biernik), орудний (narzędnik), місцевий (miejscownik) і кличний (wołacz).
У польській мові також є частини мови, які виступають лише в одній формі, і це сполучники, частки, вигуки та прийменники. Називний відмінок є найпоширенішим. Родовий відмінок використовується для позначення присвійності, вимірювання та дати.
Наприклад, займенник she, як підмет речення, стоїть у називному відмінку («Вона написала книгу»); але якщо займенник є замість об’єкта дієслова, він стоїть у знахідному відмінку, і вона стає її («Фред привітав її»).