Яких запобіжних заходів слід вживати під час внутрішньовенного введення дигоксину?
Періодично контролювати АТ у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний дигоксин. Контролюйте ЕКГ під час внутрішньовенного введення та через 6 годин після кожної дози. Повідомте медичного працівника, якщо виникне брадикардія або нові аритмії. Спостерігайте за місцем внутрішньовенного введення на наявність почервоніння або інфільтрату; екстравазація може призвести до подразнення тканин і відшарування.
Уважно дотримуйтесь вказівок лікаря. Кількість цього препарату, необхідна для надання допомоги більшості людей, дуже близька до кількості, яка може спричинити серйозні проблеми внаслідок передозування. Деякі ранні ознаки передозування – це сплутаність свідомості, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея або проблеми із зором.
Які втручання можуть знадобитися при призначенні пацієнту дигоксину? Необхідні сестринські втручання з дигоксином включають регулярні лабораторні аналізи для моніторингу рівня електролітів, а також постійний контроль артеріального тиску, пульсу та ваги вдома пацієнтом.
Парентеральне введення дигоксину слід застосовувати лише тоді, коли необхідність швидкої дигіталізації є терміновою або коли препарат неможливо приймати перорально. Внутрішньом'язова ін'єкція може призвести до сильного болю в місці ін'єкції, тому кращим є внутрішньовенне введення.
Важливі сестринські втручання під час догляду за пацієнтами, які отримують внутрішньовенний дигоксин, включають моніторинг частоти серцевих скорочень і припинення прийому ліків, якщо необхідно, перевірка рівня дигоксину та калію в сироватці крові та спостереження за симптомами токсичності дигоксину.
Перед введенням спостерігайте за апікальним пульсом протягом 1 повної хвилини. Утримуйте дозу та повідомте медичного працівника, якщо частота пульсу <60 ударів на хвилину у дорослого, <70 ударів на хвилину у дитини або <90 ударів на хвилину у немовляти. Негайно повідомляйте медичного працівника про будь-які значні зміни частоти, ритму або якості пульсу.